Codein Purple Drank Агидель

Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.

Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.

Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.

Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.

Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.

Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.

Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.

Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.

-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.

-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."

-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."

Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.

Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.

Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.

Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!

Ах, братцы и сестренки, хотите послушать рассказ накурика именно такого рода, да посмеяться над этим безумием? Врубайте сюда, а я вам расскажу, как я купила закладки кодеина и наглоталась колес, а еще каталась на мотоцикле с парнем. Вот серьезно, даже бабки марцефаля позволяли мне сделать подобную ахинею.

Ну, начну с того, что я никогда не была разборчивой в отборе товара. Мне нужен был кодеин, парниша, чтобы я могла немного отдохнуть от этого моей дерьмовой жизни. Знаете, этот адский стрэсс и жуткое скучность иногда просто душит. Так вот, я как-то случайно узнала про парня, который мог мне помочь с этой задачей. И да, не забудьте, я не курила только разные поддельные говна, такие как паль, алекс, псек. Этот раз хотелось попробовать что-то реальное, настоящее.

Знаете, когда-то я училась в той же школе с парнем, который впоследствии стал поваром, а точнее поваром-наркоманом. Он был этаким гением в изготовлении подобного шлака. Частенько его клиенты называли его "маэстро", и это не просто так. Вот я и подумала, что если он может готовить такие штуки, то он наверняка может помочь мне найти истинное удовольствие.

Так что я немного поискала его контакты и написала ему. Как же я была рада, когда он откликнулся! "Давай, мара, я тебе помогу" - сказал он мне. Знаете, когда ты такой наркоман, с тобой разговаривают прямо на одном языке. Мне кажется, он мне сразу понравился, такой блатной и разговорчивый. Ну а что делать, жизнь такая - дерьмовая и несправедливая.

Так вот, я встретилась с ним в парке. Он достал свои пакетики с кодеином, и мне стало так весело. Он сказал: "Ты хочешь двинуться?" Я кивнула, и он сделал мне дозу. Мама дорогая, какого черта я не раньше познала это удовольствие? Что за жизнь такая, что ты только наркотики и узнаешь, что значит быть счастливой?

В общем, я взяла свою дозу и пошла к себе домой. Но что-то меня мучило, я чувствовала, что еще не все. Я стояла перед зеркалом, рассматривая себя и мои глаза, которые уже замылились от колес. "Что-то не так, я хочу больше" - думала я. Вдруг решила, что это именно та ночь, когда я должна сделать нечто сумасшедшее.

И вот, я снова написала ему, и мы договорились встретиться на парковке, где он мне покажет свой мотоцикл. Честно говоря, я никогда не сидела на мотоцикле, но мне всегда нравился адреналин. Знаете, это чувство, когда ты забываешь о всем, просто садишься и нажимаешь на газ. А голова кружится от колес внутри тебя и в тебе. Прямо как пудра, пожалуй.

В общем, мы двинулись, я сидела сзади, и он рубил на этом мотоцикле, будто его жизнь зависит от каждого взмаха руля. Я чувствовала, что я жива! Ох, и какие эмоции! Я кричала от счастья, и мне казалось, что весь город слышит меня. Ну, может, не весь город, но кто-то точно слышал меня.

Мы катились по городу, нас не волновало ничего и никого. Мы были свободными, будто птицы. И это было прекрасно! Даже эти моменты, когда мы еле переворачивались в поворотах - это был наш экстрим, наше наркотическое счастье.

Ну а потом мы вернулись на парковку, и я просто обняла его. Я была так благодарна ему за этот опыт, за то, что он дал мне возможность почувствовать себя такой, какая я есть на самом деле. А я - наркоман-комик, и это так круто!

В общем, братцы и сестренки, даже не знаю, что еще сказать. Кодеин, мотоциклы, парнишки-наркоманы - все это часть нашей жизни. Мы прыгаем с одной шняги на другую, и кто-то может посмеяться над этой фигней, а кто-то - понять и поддержать.

Так что вот, моя история, мой небольшой пазл в этой большой картине наркотической жизни. Всякий раз, когда я одеваю свою кожаную куртку и вступаю в игру, я чувствую себя живой, я чувствую, что я значу что-то в этом мире. Любое совпадение с реальными событиями или лицами является случайным.